Керівник асоціації «Плацдарм» Олексій Юков, який понад 20 років займався пошуком загиблих військових, помер від смертельних поранень. Про це повідомила його дружина Євгенія Калугіна. Інформацію підтвердив військовослужбовець Сергій Гнезділов.
Олексій Юков отримав смертельне поранення під час ексгумації тіл на лінії зіткнення. Його загін «Плацдарм» спершу досліджував місця боїв Першої та Другої світових воєн, а з 2014 року проводив пошук і евакуацію тіл полеглих у російсько-українській війні.
Шлях пошуковця
Олексій Юков народився 9 вересня 1985 року у Слов’янську. У 13 років він уперше побачив місце бою Другої світової війни, де кісткові рештки радянських і німецьких військових лежали розграбованими просто неба. Усвідомлення неприпустимості такого ставлення до загиблих стало поштовхом займатися пошуком і гідним перепохованням полеглих.
У 2013 році він зареєстрував пошуковий загін Асоціації дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм» і розпочав пошуки загиблих військовослужбовців ЗСУ на Донбасі. З лютого 2022 року «Плацдарм» діє самостійно. Раніше Юков працював у волонтерській групі «Чорний тюльпан». Відтоді його загін повернув із фронту понад 1500 тіл, здебільшого українських військових, серед яких також є росіяни.
Окрім пошуку тіл загиблих, Олексій був тренером бойових мистецтв. Його нагородили відзнакою Президента України «Золоте серце» 4 грудня 2024 року за вагомий особистий внесок у надання волонтерської допомоги та розвиток волонтерського руху під час війни.
Лише два дні тому Олексій Юков написав: «Коли мене питають: як ви бачите війну? Для мене, це не героїзм і паради… це жартомність людей та зло в усіх його проявах. Про війну можно сказати багато, а наслідки завжди ті самі. Війна не враховує правил, які створює людство, бо людство само створює війну. Розділяючи та знищуючи не тільки собі подібних, а й усе навколо. Прикриваючись творцем чи ідеями, якими замінює здравий глузд, знищуючи людей, то за національною ознакою, то за релігійною складовою. А іноді усе вкупі… Тому я як пошуковець бачу війну в усіх проявах , стикаючись як з причинами так і наслідками. Тут людське життя не коштує нічого. Тут все як не в кіно. Між двох світів збираємо тіла і душі, щоб повернути їх з війни. І ті, хто доторкнувся до війни, залишається з нею і в ній, бо вона вже не відпускає нікого. Пошук триває, допоки ми з вами боремось за них, в уих є шанс на повернення!!!»
Реакції на втрату
«Велика втрата для мене особисто та мого кола спілкування. Більшу частину свого життя він повертав загиблим імена, жив в Словʼянську. Його імʼя – це про Український Донбас та повагу до кожного загиблого, якого він повернув рідним», – написав Сергій Гнезділов.
Громадський діяч Олег Котенко, який раніше обіймав посаду Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зазначив: Олексій «був не лише професіоналом своєї справи. Він був другом, однодумцем і людиною, на яку завжди можна було покластися».
«Завдяки його наполегливій праці, небайдужості та відданості своїй справі тисячі родин змогли знайти й гідно вшанувати пам’ять своїх Героїв. За кожним встановленим ім’ям стояли важка робота, відповідальність і велике людське серце. Для родин зниклих безвісти захисників Олексій був людиною, яка допомагала знайти відповіді у найважчі моменти», – додав Котенко.
«Твоя втрата – непоправний біль для всіх, хто знав і працював із тобою. Це велика втрата для пошукової спільноти, для родин, які чекали на звістку про своїх рідних, і для всієї України. Друже, дякую тобі за роки спільної роботи, за підтримку, за довіру і за нашу спільну справу. Ти залишив по собі не лише результати великої праці – ти залишив пам’ять, яку берегтимуть тисячі людей. Спочивай з миром, Олексію. Вічна пам’ять і вічна шана!» – написав Олег Котенко.
